Вторник, 21.11.2017, 09:13

Биография.ком.ua

Автобиографии знаменитых людей

Биографии » Знаменитости и личная жизнь » Научные деятели и ученые




Петер Йозеф Вільгельм Дебай
Научные деятели и ученые:
Петер Йозеф Вільгельм Дебай (24.03.1884-02.11.1966) - фізик і хімік, один з основоположників теорії твердого тіла. Народився в Маастріхті. Закінчив вищу технічну школу в Ахені (1905) і Мюнхенський університет (1908). У 1911 році - професор Цюріхського університету, в 1912 - Утрехтського, в 1913-1920 роках - Геттінгенського, в 1920-1927 - Цюріхського політехнікуму, у 1927-1933 - Лейпцігського університету. У 1934-1939 - директор Інституту фізики кайзера Вільгельма і професор Берлінського університету, 1940-1950 - професор Корнельського університету.

Роботи Дебая присвячені квантової теорії твердих тіл, теорії теплопровідності кристалів, теорії будови молекул, квантової теорії атома. У 1912 році вчений ввів уявлення про твердому тілі як ізотропної пружної середовищі, здатної здійснювати коливання в кінцевому діапазоні частот (модель твердого тіла Дебая), і розрахував спектр власних частот для правильного кристала. Виходячи з виду спектру в області низьких частот, показав, що теплоємність решітки при низьких температурах повинна бути пропорційна третього ступеня абсолютної теіператури (закон теплоємності Дебая). У рамках своєї моделі ввів поняття характеристичної температури (температура Дебая), яка визначає для кожної речовини область, де стають істотними квантові ефекти. Розвинув теорію теплопровідності діелектричних кристалів і дипольні теорію діелектриків, засновану на уявленні про молекулах як жорстких диполя. Незалежно від Л. Бріллюена передбачив (1913) дифузійне розсіювання рентгенівських променів коливаннями решітки.

У 1916 році спільно з Зоммерфельдом застосував умови квантування для пояснення ефекту Зеємана, ввів магнітне квантове число, спільно з П. Шеррер розробив метод дослідження структури дрібнокристалічних матеріалів за допомогою дифракції рентгенівських променів (метод Дебая-Шеррера). У 1923 році пояснив ефект Комптона. У 1926 році незалежно від У. Джіок запропонував для отримання температур нижче 1 К метод адіабатичного розмагнічування парамагнетиків (метод магнітного охолоджування). У 1932 році виявив дифракцію світла на ультразвуку. Спільно з Е. Хюккеля розвинув теорію сильних електролітів, що пояснює вид залежності коефіцієнта активності від концентрації (формула Дебая-Хюккеля). Один із перших почав дослідження полімерів.

Член багатьох академій наук і наукових товариств, іноземний член АН СРСР (1924). Нобелівська премія з хімії (1936). Медалі Х. Лоренца, М. Фарадея, Б. Румфорда, Б. Франкліна, Дж. Гіббса, М. Планка, Е. Нікольса, Дж. Прістлі.
Категория: Научные деятели и ученые | Добавил: Kiwi (18.10.2012)
Просмотров: 1007 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
avatar
Вхід
Реклама
Автобіографії
  • Новости шоу-бизнеса [27]
  • Деятели культуры и искусства [9]
  • Исторические личности [2]
  • Зарубежные музыканты [168]
  • Зарубежные писатели [258]
  • Зарубежные поэты [95]
  • Научные деятели и ученые [47]
  • Политики и гос. деятели [6]
  • Украинские исполнители [11]
  • Украинские писатели [2]
  • Украинские поэты [4]
  • Наши проекты
  • Biografiya.com.ua
  • 24-job.com
  • Afishi.com.ua
  • Receptura.orlovline.com.ua
  • Reklama.Magazinodegdy.com
  • Статистика
    MyCounter - счётчик и статистика Рейтинг Сайта БИОГРАФИЯ.КОМ.UA TOPlist
    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0