Среда, 20.09.2017, 19:25

Биография.ком.ua

Автобиографии знаменитых людей

Биографии » Знаменитости и личная жизнь » Зарубежные писатели




Тинянов Ю.М.
Зарубежные писатели:
Тинянов ЮРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ (1894-1943)-письменник і літературознавець. Народився в сім`ї лікаря. У 1918 році закінчив історико-філологічний факультет Петроградського університету.

Під час навчання став вивчати життя і діяльність В. К. Кюхельбекера - ліцейського друга А. С. Пушкіна, поета і критика, декабриста. Тинянов був першим, хто прочитав залишилися в рукопису твору Кюхельбекера і згодом опублікував їх.

У 1918-1921 роках служив в Комінтерні перекладачем французького відділу. У 1921-1930 роках - дійсний член і професор Російського інституту історії мистецтв, де читав лекції з історії російської літератури. Перша книга - "Гоголь і Достоєвський. (До теорії пародії)" - вийшла в 1921 році.
Вже в цій невеликій книзі позначилися характерні риси Тинянова як історика літератури. З вражаючою інтуїцією він умів "читати текст", намацуючи в ньому внутрішню, потаємну життя.

Небагатьом, однак, було відомо, що Тинянов не тільки видатний вчений, але й людина з великим художнім хистом. Серед цих небагатьох був К. І. Чуковський, нерідко слухав усні розповіді Тинянова, в яких той поставав "живописцем людських характерів", що вмів через мімічну сцену, через тут же імпровізіруемий діалог, через жест артистично відтворити образ і виявити істота особистості як багатьох своїх сучасників , так і людей минулих епох.

К. І. Чуковський засмучувався тим, що Тинянов-вчений не давав ходу Тинянова-художнику. І коли після почутого їм одного разу з вуст Тинянова розповіді про трагічну життя забутого поета Кюхельбекера представився зручний випадок. Чуковський спочатку включив в план одного з видавництв невелику книжку про цю людину, а потім відправився до Тинянова. "Якби не бідність, гнітить його тоді особливо тяжко, він ні за що не взявся б за таку роботу, яка відволікала його від наукових занять", - згадував Чуковський.

З великим небажанням, але написати книжечку Тинянов все ж погодився. Минуло всього кілька місяців, і вельми схвильований автор вручив здивованому Чуковському важку рукопис "Кюхля", набагато перевищує запланований обсяг.

До столітнього ювілею грудневого повстання книга побачила світ. Наука і література органічно злилися в першому романі Тинянова "Кюхля" (1925).

Була якась дивина в назві твору, навіть певна суперечність між заголовком і підзаголовком "Повість про декабриста". "Кюхля" - слово незвичайне, і, звичайно ж, не ім`я, а, швидше за все, іронічне прізвисько. І прямо під цим словом на обкладинці - слова інші, що говорили про серйозне, про значне, про один з найважливіших рухів в історії Росії - декабризму. Контраст тут явно входив в задум автора: назвою книги давалося зрозуміти, що на її сторінках мова піде про речі непростих і суперечливих - лише по видимості дивних і навіть смішних.

Дійсно, з першої ж сторінки свого роману Тинянов захоплює читача рухом від простого до складного. Від дрібних подробиць побуту давно минулої епохи до осягнення її драматичних протиріч.

Коло захоплюваного книгою життєвого простору стає все ширше, а її проблематика - все більш хвилюючою. Історія смішного довготелесого хлопця виросте в повість про декабриста і в роман про декабризму. Письменник і революціонер, "зниклий безвісти, осміяний чуток", як писав автор про Кюхельбекер у вступній статті до зібрання його віршів, ожив в романі у всій силі своїх почуттів, надій і прагнень. "Кюхля" - роман-біографія.

Але, слідуючи за героєм, читач як би входить в портретну галерею дорогих своєму серцю людей, і кожен портрет - а їх дуже багато - написаний вільно, тонко і сміливо. Скрізь відчувається погляд самого Кюхельбекера, іноді здається, що він сам розповідає про себе, і чим скромніше звучить його голос, тим виразніше вимальовується трагедія історичної долі народу.

Особливий сенс має у Тинянова географія глав, це підкреслення переміщень героя, його мандрів і поневірянь. Побудова книги, її композиція, ритм, утворений послідовністю, масштабом і звучанням її частин, - все це служить вираженню її головних тем.

Життя Кюхельбекера постає в романі як мандрівництво, як безперервне скітальчество. Тинянов нічого тут не вигадує, він вірний правді документів, фактів, свідчень сучасників.

Його роман можна було б назвати документальним в тому сенсі, що всі головні події, всі обставини життя героїв можуть бути підтверджені збереженими документами. Роман "Смерть Вазір-Мухтара" (1927-1928) присвячений А. С. Грибоєдова.

Перед читачем - не класик, який заслужив вічну вдячність нащадків, а друг декабристів, автор забороненої комедії, так і не побачив її ні в пресі, ні на сцені. Про "Лихо з розуму" в романі говориться мало.
Разом з тим весь роман - це як би величезний психологічний коментар до геніальної комедії. Все ясно - і причини, з яких вона залишилася по суті єдиним твором Грибоєдова, і той факт, що автор цієї комедії став повноважним міністром російського уряду, Вазір-Мухтаром.

Тинянов - не тільки історичний романіст, історик і теоретик літератури, але і автор сценаріїв фільмів "Шинель" (1926) і "СВД" ("Союз великої справи", 1927). Він багато займався перекладами - широко відомі його переклади поем і віршів Гейне.

Серед історичних повістей та оповідань Тинянова - "Підпоручик Кіже" (1928), "Воскова персона" (1931), "Малолітній Вітушішніков" (1933). З захопленням працював Тинянов над створенням серії "Бібліотека поета" - одного з чудових починань М. Горького.

Він очолив всю науково-дослідну роботу, пов`язану з виданням серії. Починаючи роботу над романом "Пушкін" (ч. 1-3, 1935-1943), письменник думав, що цією книгою буде закінчена трилогія "Кюхельбекер - Грибоєдов - Пушкін".

У перших варіантах роман починався з Абіссінії, з предків Пушкіна. Потім Тинянов залишив цей задум, вирішивши слідувати за пушкінським планом автобіографії, який відноситься до 1830 року і публікується зазвичай під назвою "Програма записок".

Письменник заново прочитав цей маленький текст і поклав його в основу першої частини роману. Йому вдалося розшифрувати багато загадок, розпочаті та кинуті фрази, прізвища. Спираючись на нікчемні дані, він вгадував головне і будував на ньому своє оповідання.

Але роман "Пушкін" не був доведений до кінця. Протягом багатьох років Тинянов був тяжко хворий. Під час війни, в умовах евакуації, він написав третю частину роману "Пушкін" і розповідь про генерала І. С. Дорохова, герої Вітчизняної війни 1812 року, який бився і здобув перемогу під Вязьмою (в ті дні, коли письменник працював над розповіддю, під Вязьмою йшли запеклі бої).

Як і у всякого справжнього художника, у Тинянова був своє коло тем, своя ідейна проблематика, свій життєвий "матеріал", своє естетичне сприйняття дійсності, свою поетику, своя стилістика. Художня оригінальність Тинянова пов`язана з тим, що він був активним учасником літературного процесу, в якому йому вдалося сказати своє слово.
Категория: Зарубежные писатели | Добавил: Kiwi (08.10.2012)
Просмотров: 641 | Теги: Тинянов тільки | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
avatar
Вхід
Реклама
Скрипт
Автобіографії
  • Новости шоу-бизнеса [27]
  • Деятели культуры и искусства [9]
  • Исторические личности [2]
  • Зарубежные музыканты [167]
  • Зарубежные писатели [258]
  • Зарубежные поэты [95]
  • Научные деятели и ученые [47]
  • Политики и гос. деятели [6]
  • Украинские исполнители [11]
  • Украинские писатели [2]
  • Украинские поэты [4]
  • Наши проекты
  • Biografiya.com.ua
  • 24-job.com
  • Afishi.com.ua
  • Receptura.orlovline.com.ua
  • Reklama.Magazinodegdy.com
  • Статистика
    MyCounter - счётчик и статистика Рейтинг Сайта БИОГРАФИЯ.КОМ.UA TOPlist
    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0