Четверг, 23.11.2017, 02:47

Биография.ком.ua

Автобиографии знаменитых людей

Биографии » Знаменитости и личная жизнь » Зарубежные поэты




Жуковський В.А.
Зарубежные поэты:
Жуковський Василь Андрійович - знаменитий поет. Народився 29 січня 1783р., В селі Мішенском, в 3 верстах від міста Бєлєва, Тульської губернії. Батьком його був поміщик Аф. Ів. Бунін, матір`ю - полонена турецька дівчина.

Від воспріємник свого, бідного дворянина Андрія Григоровича Жуковського, друга Буніних, новонароджений отримав своє по батькові і прізвище. Як раз перед його народженням у родині Буніна з одинадцяти дітей в короткий час померло шестеро, і в тому числі єдиний син, студент Лейпцігського університету.

Дружина Буніна, Марія Григорівна, в пам`ять про померлого сина, вирішила взяти у свою сім`ю новонародженої дитини і виховати його як рідного сина. Коли йому було 11 років, його виключили з тульського народного училища "за нездатність".

Після цього він жив у Тулі, у сім`ї своєї хресної матері Юшков, однієї з дочок Буніна. Товариство маленького Жуковського тепер склали виключно дівчатка, що сприяло ще більшому розвитку природної м`якості його характеру. Будинок Юшков був центром розумової життя міста.

Навколо утвореної і люб`язною господині склався цілий гурток осіб, цілком відданих літературним і музичним інтересам. 14-ти років Жуковський вступив в московський благородний університетський пансіон і вчився в ньому чотири роки.

Обширних пізнань пансіон не давав, але учні, під керівництвом викладачів, нерідко збиралися читати свої літературні досліди. Кращі з цих дослідів негайно друкувалися в періодичних виданнях.

На другому році перебування Жуковського в пансіоні серед товаришів його, в числі яких були Блудов, Дашков, Уваров, Олександр і Андрій Тургенєва, виникло навіть особливе літературне товариство - Збори, з офіційно затвердженим статутом. Першим головою його був Жуковський.

У пресі Жуковський дебютує "Думками при гробниці" (1797), написаними під враженням звістки про смерть В.А. Юшков. "Живо відчув я, - каже 14-річний автор, - нікчемність всього підмісячного; всесвіт представилася мені гробом. Смерть!

Люта смерть! Коли стомиться рука твоя, коли притупиться лезо страшної коси твоєї? ..." З 1797 по 1801 р. Жуковським надруковані: "Травневий ранок" (1797), "Чеснота" (1798), "Мир" (1800), "До Тібулл" (1800), "До людини" (1801) та багато іншого. У всьому цьому переважає меланхолійна нота.

Юнака вражає неміцність життя, швидкоплинність усього земного; життя здається йому безоднею сліз і страждань. "Щасливий, - говорить він, - той, хто, досягнувши мирного брега, вічним спить сном ..." Меланхолійне настрій Жуковського залежало, перш за все, від літературних смаків часу.

Перші твори Жуковського з`явилися в той час, коли російських читачів приводила в захват "Бідна Ліза" Карамзіна (1792) і її незліченні наслідування. Але модою пояснювалося не всі.

Обставини, що супроводжували народження Жуковського, не були забуті ні їм самим, ні іншими. "Положення його в світлі, - говорить один з друзів поета, - і відносини до сімейства Буніних важко лягало на його душу". У 24 роки поет з сумом згадує про минулий: "До дитинству ль душа прикра летить", - говорить він у "Посланні до Філалета" (1807)

Вважаю ль радості минулого - як мало! Ні! щастя до буття мене не привчала; Мій юнацький колір без запаху відцвів! ..У своїй матері поетові важко було бачити щось середнє між пані і служницею. Батька свого він майже зовсім не знав і ніколи не говорив про нього.

На час перебування Жуковського в пансіоні відноситься і перший переклад його роману Коцебу "Хлопчик біля струмка" (Москва, 1801). Після закінчення курсу в пансіоні Жуковський почав було служити, але незабаром кинув службу й оселився на життя в Мішенском, з метою продовжувати свою освіту.

Виїжджаючи з Москви, він захопив із собою цілу бібліотеку: велику французьку енциклопедію, безліч французьких, німецьких і англійських історичних творів, переклади грецьких і латинських класиків, повні видання Шиллера, Гердера, Лессінга та ін Повість "Вадим Новгородський", написана і надрукована в 1803 р., показує, що біля цього часу він займається вивченням давньоруської історії. За весь час своєї сільського життя (1802 - 08) він друкує дуже мало.

У 1802 р., в "Віснику Європи", було поміщено їм "Сільське кладовище" - переклад або скоріше переробка з Грея. Вірш звернуло на себе загальну увагу. Простота його була одкровенням в епоху ще непоколебленним пишномовного псевдоклассіцізма.

Близько того ж часу Жуковського, в наслідування "Бідної Лізи", пише повість "Мар`їна Роща". У 1806 р. він відгукнувся на патріотичне настрій суспільства "Песнью барда над труною слов`ян-переможців". У 1808 р. з`явилася його "Людмила", переробка "Ленор" Бюргера.

З цією баладою в російську літературу входило нове, абсолютно особливий зміст - романтизм. Жуковського захопило прагнення в далечінь середніх віків, в давно зниклий світ сказань і легенд. Успіх "Людмили" надихнув Жуковського.

Переклади і переробки безперервно слідують тепер одні за іншими. Кращі його переклади - з Шіллера. З оригінальних поетичних творів Жуковського до цього часу відноситься "Громобій", перша частина великої поеми "Дванадцять сплячих дів", а також кілька прозових статей, наприклад: "Хто істинно добрий і щаслива людина?", "Три сестри", "Письменник у суспільстві ". Редагування журналу "Вісник Європи", що змусило його переїхати до Москви, тривало два роки (1809 і 1810), спочатку одноосібно, потім разом з професором Каченовський, до якого журнал і перейшов остаточно.

Потім Жуковський повернувся в село і тут пережив важку серцеву драму. Вже за кілька років до того почалися педагогічні заняття Жуковського з його племінницями, двома дочками Катерини Опанасівни Протасової (молодшої дочки Аф. Ів.Буніна), незадовго перед тим овдовілої і оселилася в Белев. Поет пристрасно полюбив свою старшу ученицю, Марію Протасову.

Мрії про взаємну любов і щастя сімейного життя стають улюбленими мотивами його поезії. "Тісні зв`язки спорідненості посилювали почуття всій близькістю спорідненої прихильності - і в той же час ці самі зв`язки робили любов неможливою в очах людей, від яких залежало вирішення питання". Поетові доводилося приховувати свою любов; вона знаходила вихід тільки в поетичних излияниях, не заважаючи, втім, науковим його заняттям.

Від 1810 до нас дійшло лист Жуковського до А.І. Тургенєву, що показує, що поет продовжував серйозно працювати над своїм самоосвітою. З особливою старанністю він займається тепер вивченням історії, загальної та російської, і набуває в ній знання серйозні і грунтовні.

У 1812 р. Жуковський наважився просити у Е.А. Протасової руки старшої дочки, але отримав рішучу відмову, мотивовану родинними відносинами. Незабаром після того Жуковський поїхав до Москви і вступив до ополчення.

У таборі під Тарутином він написав "Співака у стані російських воїнів", відразу доставив йому незрівнянно більшу популярність, ніж вся передувала його поетична діяльність. У тисячах списків воно розійшлося в армії і в Росії.

До 1812 р. відноситься і балада "Світлана", - незважаючи на своє суто російське вступ, теж розробляє основні мотиви бюргеровской "Ленор". У наприкінці 1812 р. Жуковський захворів на тиф і в січні 1813 р. вийшов у відставку.

Після повернення в село він ще раз намагався пом`якшити серце Е.А. Протасової, але марно. Між тим, Марія Протасова, мабуть, розділяла почуття Жуковського. Суворі відмови матері сильно на неї діяли і відбивалися на її здоров`я, і без того досить слабкому.

Ще більше, як видно з його щоденника, страждав Жуковський. Скоро, однак, його любов починає приймати характер якогось містичного поклоніння.

Пізніше, в боротьбі з перешкодами, яких поет не міг, та й не бажав зруйнувати насильно, любов його стає все більш і більш платонічного. "Хіба ми з Машею, - пише він у 1814 р., - не на одній землі? .. Хіба не можемо одне для одного жити і мати завжди на увазі один одного? Один будинок - один світ, одна покрівля - одне небо.

Не все одно? .. " "Послання імператору Олександру", написане Жуковським у 1814 р., назавжди вирішило його долю. Імператриця Марія Федорівна висловила бажання, щоб поет приїхав до Петербурга. Перед своїм від`їздом Жуковський, мабуть, цілком уже примирившийся з своєю долею (незадовго до того він ще раз говорив з Протасової, і так само неуспішно), писав своєму "другові Маші": "Я ніколи не забуду, що всім тим щастям, яке маю в житті, зобов`язаний тобі, що ти давала найкращі наміри, що все краще в мені було з`єднане з прихильністю до тебе, - що, нарешті, тобі ж я зобов`язаний найпрекраснішим рухом серця, - яке зважилося на пожертвування тобою ...

В думках і почуттях постараюся бути тебе гідним! Все в житті - до прекрасного засіб! .. " У 1817 р. Марія Протасова вийшла за професора Майєра. Мрії любові - сумною, меланхолійної - і пізніше продовжують звучати в поезії Жуковського.

З любов`ю Жуковського здійснилося почасти те ж, що колись сталося з любов`ю Данте: подібно до того, як Беатріче з флорентійської дівчата помалу перетворилася на високе уособлення католицької теології, предмет любові Жуковського зробився для нього символом всього високого, ідеального. Після смерті Марії (1823) Жуковський пише її матері: "Її могила - наш вівтар віри ...

Думка про неї - релігія ... Тепер знаю, що таке смерть, але безсмертя стало зрозуміліше. Життя не для щастя; життя - для душі , і слідчо Маша не втрачена.

Хто візьме її у душі? Її тутешньої можна було побачити очима, можна було чути, - але її тамтешньої можна бачити душею, її гідною ". "Скорбота про невідоме, стремленье вдалину, любові туга, ловлення розлуки" залишилися істотними нотами поезії Жуковського. Характер її майже виключно залежав від ідеально-містичного настрої поета, викликаного нездійсненний мріями про щасливе кохання.

Сантіментально-меланхолійні літературні смаки, що розвинулися в нашому суспільстві до цього часу, як не можна краще припали до суб`єктивного, особистого почуттю Жуковського. Внесенням романтичного змісту в свою поезію він значно розширив затвердився до нього сентименталізм нашої літератури: але зі змісту романтизму він брав тільки те, що відповідало його власним ідеально-містичним прагненням і мріям.

Поезія його, будучи суб`єктивною, в той же час служила загальним інтересам нашого розумового розвитку. Суб`єктивізм Жуковського був важливим кроком вперед на шляху відмови російської літератури від холоду псевдоклассіцізма.

Він вніс у російську літературу маловідомий їй доти світ внутрішнього життя; він розвивав ідеї людяності і своїм непідробним, задушевним почуттям підіймав моральні вимоги й ідеали. Загальний характер поезії Жуковського цілком висловився до 1815 - 16 рр..: Пізніше його оригінальна творчість майже вичерпується, і вплив його на російську літературу виражається майже виключно в перекладах, що належать до найбільших фактами історії нашої літератури.

Крім високої досконалості форми, м`якого, плавного і витонченого вірша, вони важливі тим, що ознайомили російського читача з кращими явищами європейського літературної творчості. "Завдяки Жуковському, - говорив Бєлінський, - німецька поезія - нам рідна". За той час це була висока задача; перед російським читачем відкривалися зовсім нові, широкі горизонти.

Роки 1817 - 41 обіймають собою період придворного життя Жуковського, спочатку в якості вихователя спадкоємця престолу, Олександра Миколайовича. До цього періоду відносяться нерідкі поїздки Жуковського за кордон, частково внаслідок його службових обов`язків, почасти для лікування.

Поетичні твори його з`являються тепер як би випадково. Так, відправившись восени 1820 р. в Німеччину і Швейцарію, Жуковський в Берліні береться за переклад "Орлеанської Діви" Шиллера, який і закінчує до кінця 1821 р.; під живим враженням огляду Шильонського замку він переводить (1822) "Шільйонський в`язня" Байрона.

До того ж часу відносяться переклади з Мура ("Пері і Ангел" і деякі інші п`єси). Важкі втрати, понесені поетом в 1828 - 29 рр.. - Смерть імператриці Марії Федорівни і близького друга, А.А. Воєйкова, - викликають переклад балад Шіллера: "Полікрата перстень" та "Скарга Церери".

Під впливом Пушкіна Жуковський пише "Сплячу царівну", "Війну мишей і жаб" і "Казку про царя Берендеї" (1831). Зиму 1832 - 33 р. Жуковський проводить на берегах Женевського озера.

До цього часу відноситься цілий ряд перекладів з Уланда, Шиллера, Гердера, уривків "Іліади", а також продовження перекладу "Ундини" Ламотт-Фуке, розпочатого ще в 1817 р. і цілком закінченого лише в 1836 р. У 1837 р. Жуковський об`їздив з спадкоємцем цесаревичем Росію і частина Сибіру; роки 1838 - 39 Жуковський проводить з ним в подорож по Західній Європі. У Римі він особливо зближується з Гоголем; обставину це не залишилося, мабуть, без впливу на розвиток містичного настрою в останній період життя Жуковського.

Вплив, який Жуковський надав на цесаревича, було благотворним. Ще в 1817 р., вітаючи в посланні до Олександрі Федорівні народження свого майбутнього вихованця, Жуковський висловлював бажання:      Та на низці високою не забуде Святійшого з звань: людина! .. У цьому істинно-гуманному напрямку Жуковський і вів виховання спадкоємця. 21 квітня 1841, в Дюссельдорфі, відбулося одруження 58-річного поета з 18-річною дочкою його давнішнього приятеля, живописця Рейтерна.

Останні 12 років життя Жуковський провів у Німеччині, в колі своїх нових рідних - спочатку в Дюссельдорфі, пізніше у Франкфурті-на-Майні, мало не щорічно збираючись побувати в Росії, але, по хворобливого стану своєї дружини, так і не встигнувши здійснити цього бажання . На першому році шлюбного життя Жуковського відносяться казки: "Про Івана-Царевич і Сірому вовку", "Кіт у чоботях" та "тюльпанове дерево". На початку 1842 р. він закінчує переклад поеми "Нал і Дамаянти" (по німецьким перекладам Рюккерта і Боппа) і приступає до перекладу "Одіссеї".

В друку перший том "Одіссеї" вийшов у 1848 р., другий - в 1849 р. Майже одночасно був закінчений Жуковським і інший великий працю - переклад "Рустема і Зораб" (1848). Вже давно почата була їм поема, до створення якої він підготовляв себе тривалим і старанним читанням.

Вона називалася "Мандрівний Жид". Перша думка про неї відноситься ще до 1831 р.; наприкінці 40-х рр.. Жуковський написав перші 30 віршів і знову взявся за поему лише за рік до своєї смерті.

Закінчити поему майже зовсім осліплих поетові не довелося. Він помер у Баден-Бадені 7 квітня 1852, залишивши дружину, сина і дочку. Тіло його було перевезено до Петербурга і з великими почестями віддано землі на цвинтарі Олександро-Невської лаври, біля Карамзіна.

У 1883 р. повсюдно в Росії святкувався сторічний ювілей його народження, а в 1887 р. в Петербурзі, в Олександрівському саду, поставлений міською думою невеличкий пам`ятник-бюст його з бронзи. Жуковський любив малювати види, про що свідчать його швейцарські види і "Шість видів міста Павловська" (СПб., 1824; скопійовані в книжці Шторха "Путівник по саду і по місту Павловську").

Література про Жуковському вельми обширна; вказуємо лише найважливіше. Кращими, найбільш повними виданнями творів Жуковського до останнього часу залишалися два видання, що вийшли за редакцією П.А. Єфремова, як би доповнюють одне інше; у першому (СПб., 1878, 6 томів) вперше були оприлюднені листи Жуковського, у другому (СПб., 1885, 6 томів) - повніше вичерпана проза і дано ряд листів, не поміщених в попередньому виданні , але чомусь опущені майже всі інші листи, надруковані у виданні 1878 р. У виданні, яке вийшло в 1902 р. під редакцією професора А.С.

Архангельського (СПб., 1902, 12 томів; додаток до "Ниві" за 1902 р.), знову перевірений за рукописами текст творів Жуковського, і вміщено кілька нових літературних праць його, до того часу залишалися або зовсім невідомими, або відомими дуже мало, лише за коротким згадуванням. Про це видання див. статтю Якушина ("Російські Відомості", 1902).

Справжні, що дійшли до нас, рукописи поета грунтовно описані І.А. Бичковим в одному з "Звітів" Імператорської Публічної Бібліотеки (СПб., 1887). Їм же, з численними і вельми цінними примітками, виданий сповна "Щоденник" Жуковського в "Русская старина", 1902 - 03 рр.. (СПб., 1903), а також ряд листів і прозових суспільно-філософських його уривків, в додатках до "Звіту" Імператорської Публічної Бібліотеки.

Численні листи Жуковського починають з`являтися у пресі негайно після смерті поета, - переважно в "Російському архіві", пізніше в "Русская старина". Величезна частина цих листів увійшла до складу видань Єфремова, але численні матеріали цього роду продовжують з`являтися до останнього часу.

Особливо важливі збори листів Жуковського до А.І. Тургенєву (у додатках до "Російський Архів", Москва, 1895), під редакцією І.А. Бичкова, і збори листів до різних осіб, надруковане їм же пізніше в "Русская старина" та ін Нові та надзвичайно цінні матеріали цього роду видані: Н.К.

Кульманом - в "Известиях II Відділу Академії Наук" (1900, т. V; рукописи Жуковського, що зберігаються в бібліотеці графів Бобринських), А.Є. Грузинським "Уткінскій збірник. Листи В.А. Жуковського, М.А.

Майєр і Е.А. Протасової" (М., 1904), А.А. Фоміним, в академічному збірнику "Пам`яті Василя Андрійовича Жуковського і Н.В. Гоголя" (СПб., 1907), П.К.Сімоні ("Листи-щоденники Жуковського 1814 - 1815 рр..", Ib.), К. Я. Гротом (в "Известиях II Відділення Академії Наук», т. VI, і в названому зараз збірнику). З монографій і окремих статей про Жуковському дуже цінними досі залишаються старі статті Польового в "Нарисах російської літератури" (СПб., 1839, т. I), за відгуком академіка Веселовського - "найкраща історична оцінка з усіх, які з`явилися за життя поета" , - відомі статті Бєлінського ("Твори", т. VIII) і біографія, написана Плетньовим: "Життя і твори В.А.Жуковського" (СПб., 1853). Остання має особливу цінність тому, що Плетньов особисто добре знав поета, особливо в останній період його життя.

Нарис Плетньова в цьому відношенні є як би доповненням до пізнішим біографічного праці Зейдліца, який особливо близько знав поета в його юнацькі роки. З більш ранніх праць власне наукового характеру видаються статті Галахова ("Вітчизняні Записки", 1852, N 11; 1853, N 6 і 12), в значній мірі увійшли пізніше в його "Історії російської словесності" (СПб., 1868, т. II ); Шевирьова ("Москвитянин", 1853, N 1; та отд., М., 1853; наприкінці прикладений список творів Жуковського, надрукованих в різних почасових виданнях, складений Н.С.

Тихонравова, в той час студентом університету); Лижина "Знайомство Жуковського з поглядами романтичної школи" ("Літопис російської літератури та давнини", Тихонравова, Москва, 1859, т. I); Лонгинова "Матеріали для повного видання творів Жуковського" ("Російський Архів", 1864, N 5 - 6; 1866, N 11 - 12). З пізніших праць кращою, найбільш повною і документальної біографією Жуковського є названа вище книга Зейдліца, колишнього протягом 40 років одним з найближчих друзів поета, - написана "по невиданим джерелам і особистих спогадів": "Життя і поезія В.А.

Жуковського" ( спочатку надрукована в скороченні, в "Журналі Міністерства Народної Освіти", 1869, потім кілька повніше німецькою мовою, Мітаве, 1870; в пізнішому виданні, СПб., 1883, рукопис була знову переглянута автором). "Невидані джерела" - численні листи самого поета і друзів його, якими, головним чином, користується автор. Велике зібрання цих листів, що відносяться до ранніх років життя поета (за 1823 р.), тоді ж видані були Зейдліца в "Русская старина" (1883).

Пізніший працю, у багатьох відношеннях доповнюючий біографічне виклад Зейдліца, - книга академіка А.Н. Веселовського "В.А. Жуковський.

Поезія почуття і серцевого уяви" (СПб., 1904). Інші, більш ранні, цінні праці з вивчення поетичної діяльності Жуковського: Пипін, в "Характеристики літературних думок" (СПб., 1873); П. Загарін (Лев Поліванов) "В.А. Жуковський і його твори" (М., 1883 ); Тихонравов "Твори", т. III, частина I (М., 1898; обширна і надзвичайно важлива рецензія на книгу Загаріна); НД Чешіхіна "Жуковський як перекладач Шіллера" (Рига, 1895); С.П.Шестаков "Нотатки до перекладів Жуковського з німецьких і англійських поетів" (Казань, 1902); його ж "Жуковський як перекладач Гомера" (Казань, 1903); Є.В. Півнів "Пам`яті Н.В. Гоголя і В.А. Жуковського" (Юр`єв, 1903); "Харківський університетський збірник в пам`ять В.А.
Жуковського і Н.В. Гоголя" (Харків, 1903 - статті Н.Ф. Сумцова , М.Є.Халанський); окремі нариси і статті А. Алфьорова, І.П. Созоновіча; В.В. Каллаша, І.І. Замотіна; капітальне дослідження І.І.Рєзанова.
Категория: Зарубежные поэты | Добавил: Kiwi (08.10.2012)
Просмотров: 2323 | Теги: поезії Жуковського, Русская старина, творів Жуковського, життя Жуковського | Рейтинг: 3.5/2
Всего комментариев: 0
avatar
Вхід
Реклама
Автобіографії
  • Новости шоу-бизнеса [27]
  • Деятели культуры и искусства [9]
  • Исторические личности [2]
  • Зарубежные музыканты [168]
  • Зарубежные писатели [258]
  • Зарубежные поэты [95]
  • Научные деятели и ученые [47]
  • Политики и гос. деятели [6]
  • Украинские исполнители [11]
  • Украинские писатели [2]
  • Украинские поэты [4]
  • Наши проекты
  • Biografiya.com.ua
  • 24-job.com
  • Afishi.com.ua
  • Receptura.orlovline.com.ua
  • Reklama.Magazinodegdy.com
  • Статистика
    MyCounter - счётчик и статистика Рейтинг Сайта БИОГРАФИЯ.КОМ.UA TOPlist
    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0